Календарний вік у колишні, менш суєтні часи нікого не засмучував настільки, як зараз. Зрілість і старість мали, окрім хвороб, немошів і в’янучої ЗОВНІШНОСТІ, свої позитивні боки: дорослі діти, маленькі онуки, пиріжки по неділях в улюбленої бабусі й дідусеві казки на ніч. Вчені мужі завершували свої фундаментальні праці, невчені — ділилися досвідом майстерності з учнями. А вкриті сивиною мудрі воїни самі по собі були опорою й славою батьківщини. І тільки безумці шукали еліксир вічної молодості.
Не мені судити, пощастило нам чи ні жити в настільки неспокійну епоху, але її плоди після падіння «залізної завіси» є об’єктивною реальністю, подобається нам це чи не дуже. Менш ніж за 15 років до неймовірних розмірів розрослися такі галузі, як косметологія, естетична медицина й естетична хірургія. Утворилася глобальна індустрія краси. Здавалося б, чого ще бажати? Бери, користуйся та радій!
Однак за кілька років з’явилися перші «ластівки» – так звані «жертви» цієї неспокійної галузі, кількість яких із роками тільки збільшується. Що ж у цьому дивного? Академічні школи цього напрямку в країні були відсутні, хоч у німців досвід переймай, як у часи Петра Великого. Проте якщо закордонні жінки погоджуються з неточністю медицини й хірургії як науки, то наші – ні. І хоча, до слова, наші фахівці в багатьох речах аж ніяк не гірші за заморських, а в деяких навіть кращі, нам усім не вистачає однієї важливої речі: цілості сприйняття предмета, його остаточного розуміння. І це спостерігається на всіх рівнях, починаючи від державного ладу, то що вже казати про медицину?
Тим часом численні жертви модного медичного напрямку – це прямий докір усім нам, шановні колеги. Це ми з вами, як діти малі, відкрили скриньку Пандори, а тепер робимо гарну міну при поганій грі. Сьогодні ніхто з нас не здатен зупинити бурхливий потік нереальних обіцянок краси й молодості на телебаченні, у пресі та в мережі Інтернет.
І якщо в середині 90-х років минулого століття хоча б лікар міг розібратися в постійно зростаючій кількості пропозицій, то зараз і йому не під силу розгребти таку купу косметичного сміття. Я вже не кажу про досить «компетентних і начитаних» клієнтів.
Але потрібно все-таки намагатися із чогось починати, інакше ганьба нам і нашим дітям. Недарма математики стверджують: для того, щоб упоратися з великим завданням, треба розділити його на складові частини, кожну з них вирішити окремо і тільки після цього відтворити цілісну картину.
Отже, велика проблема в нас із вами одна – зовнішні ознаки старіння. А складових її частин багато тож і почнемо з них.
ПРИЧИНИ СТАРІННЯ
Внутрішні причини:
- генетична програма старіння всього організму в цілому (візьмемо за аксіому той факт, що вона незмінна);
- гострі й хронічні захворювання внутрішніх органів та інших систем організму вродженого та набутого характеру.
Зовнішні причини:
- харчування (недоїдання, переїдання, зловживання алкоголем і тютюном, вживання генетично модифікованої їжі);
- оточення (умови мегаполіса, постійний шум, виснажлива робота, хронічний стрес і недосипання);
- догляд за собою (бездумне й безсистемне застосування всього, що трапляється під руку, дотримання порад подруг, випадкових лікарів, довіра до реклами в засобах масової інформації тощо).
ОЗНАКИ СТАРІННЯ
Оскільки обличчя найчастіше сприймається як візитівка образу людини, про його проблеми й поговоримо.
Для того щоб визначитися, що робити з обличчям вашого пацієнта (операцію, ін’єкції, пілінги по черзі чи одночасно), бажано з’ясувати, які заходи вже вживалися раніше? Потім непогано було б поцікавитися загальним станом здоров’я, способом життя, а найголовніше — причинами, які привели до вас цього пацієнта, і ступенем їх адекватності. А далі вже можна приступати до власне аналізу зовні видимих ознак старіння обличчя.
ШКІРА
Наявність патологічних елементів.
Аналізується наявність висипань, те-леангіектазій, дисгормонального гірсутизму; ступінь виразності пор сальних залоз, рубці після віспи й акне, посттравматичні рубці.
Ступінь жирності шкіри
Перевіряється зазвичай прикладанням цигаркового паперу на п’ять ділянок обличчя: чоло, ніс, підборіддя, обидві щоки – через 2-3 години після вмивання з косметичним милом. Три жирні плями в Т-зоні свідчать про відносно нормальну жирність. Наявність меншої кількості жирних ділянок чи їх відсутність говорять про схильності до сухості або пересушеної шкіри. Наявність жирних плям майже на всіх п’яти ділянках % достовірна ознака жирної шкіри.
Тонус шкіри
Визначається щипковим тестом над бровою, на нижніх повіках, щоках, по контуру нижньої щелепи та на шиї. Якщо шкіра самостійно розгладжується протягом 3-5 секунд, її тонус можна вважати нормальним чи гарним. При більш повільному розгладжуванні – зниженим або низьким (за відсутності повернення у початковий стан).
Товщина й щільність дермального шару
Визначається в такий же спосіб, тільки шкіру при цьому потрібно трохи відтягнути. Шкіра, яка легко розтягується, говорить про високу еластичність дер-мального шару та відсутність твердого зчеплення з поверхневою м’язово-фасціальною системою (ПМФС). З одного боку, вона вдячно відповідає на будь-які дерматокосметологічні мані пуляції, включаючи операції, з іншого досягнутий естетичний результат буде досить нетривалим. Шкіра, яка розтягується важко, свідчить про переважання в дермі колагенових волокон над еластиновими й більш жорстке зчеплення з ПМФС. Досягнуті іноді титанічною працею позитивні результати хірургів і дер-матокосметологів при такому типі шкіри зберігаються досить довго.
Підшкірна жирова клітковим
При ожирінні підшкірна жирова клітковина в надлишку виражена на всіх ділянках обличчя й шиї. її кількість оцінюється, як правило, товщиною шкірної складки. Складка товщиною до 1 см говорить про помірність підшкірно-жирового шару, понад 1 см — про надлишок, менше 1 см – про недостатність або гіпотрофію підшкірно-жирового шару. Якщо обличчя майже обтягнуте шкірою, можна сміливо заявляти про атрофію чи граничне виснаження підшкірного жиру. Такі стани можуть бути як вродженими, так і набутими внаслідок різних причин, і вимагають подальшого дослідження.
МІМІЧНІ М’ЯЗИ
Надактивна міміка
Посилена міміка обличчя утворює численні зморшки дрібного й середнього калібру (особливо на тонкій і сухій шкірі).
Помірна міміка обличчя
Як правило, найсприятливіша для одночасного використання філерів, бо-тулотоксину А й пілінгів, якщо процеси старіння не зайшли занадто далеко.
Знижена мімічна активність
Так зване «важке», малорухоме обличчя, яке часто зустрічається при гіпотиреозі й ожирінні. Будь-які втручання в цій ситуації, починаючи від операції та закінчуючи косметичною процедурою, ніколи не принесуть повноцінного позитивного результату, якщо пацієнт не скине зайвої ваги.
Гравітаційний птоз
Умовно гравітаційний птоз м’яких тканин обличчя й шиї (шкіри, підшкірної жирової клітковини, мімічних м’язів) можна поділити на три ступені, кожному із яких відповідають певні ЗМІНИ.
І ступінь
«Вирівнювання» брів
Зовнішні відділи брів набувають більш горизонтального положення, ніж у юному віці. Через це жінки часто вищипують кінчики брів. Блефэрохалззис верхніх повік При відкритих очах утворюються складки на верхніх повіках, котрі не доходять до краю вій; при змиканні повік вони зникають. Ця ознака е відносним показанням для блефаропластики й і частково може бути усунена об’ємною контурною пластикою філерами на і основі гіалуройової кислоти.
Птоз верхніх повік різного ступеня вираженості
При уродженому або набутому птозі найчастіше потрібне мікрохірургічне втручання, а позірна простота корекції для естетичних хірургів може закінчитися вкрай невдало.
Оголення (скелетизація) нижнього краю орбіти
Цей процес часто викликає видимість «темних кіл» під очима через венозні судини, котрі близько підступили до шкіри. Це відбувається у зв’язку зі слабшанням, розширенням та, як наслідок, опущенням нижньої порції кругового м’яза ока. У цей період ослаблена відсутністю природного м’язового бандажа септальна перегородка, яка починається від нижнього краю очниці й доходить до краю нижньої повіки, дозволяє жировій «подушці» очного яблука злегка «випнутися» вперед. Більшість пацієнтів сприймають це явище як грижу нижніх повік. Але варто попросити пацієнта посміхнутися — і псевдогрижа зникає. Видалення подібного жирового «надлишку» класичним шляхом — надзвичайно груба помилка хірурга-початківця. оскільки край нижньої повіки в результаті операції обов’язково закруглиться через відсутність м’язової підтримки, а шкіра після видалення «грижі» ще більше підкреслить кістковий край орбіти. У цій ситуації, на мій погляд, більш прийнятною е об’ємна контурна пластика підочних зон у поєднанні з пілінгом.
Наявність носослізної борозни
Незначні ознаки наявності носослізної борозни успішно коригуються об’ємною контурною пластикою.
Депресія носогубної складки
Незначна депресія носогубної складки біля зовнішнього крила носа є безпечним показанням для легкої корекції гіалуроновою кислотою.
Ледь помітне опущення зовнішніх куточків рота.
Ця невелика проблема успішно вирішується комбінованим застосуванням ботулотоксину А та наступною корекцією філерами на основі гіалуронової кислоти.
Деформація контуру нижньої щелепи
При порушенні чіткості, плавності й безперервності контуру нижньої щелепи (особливо при нахилі підборіддя до грудей) непогані результати дають застосування ботулотоксину А, а потім моделювання гіалуроновою кислотою.
II ступінь (може включати в себе та-5 кож усі вищеперераховані ознаки)
Нависання м’яких тканин над переніссям
Такий стан може бути особливо виражений у людей з нееластичною, щільною шкірою й малорухомою мімікою. На цій стадії птозу грубою помилкою вважається застосування ботулотоксину для корекції зморщок чола.
Опущення зовнішніх відділів брів
Викликає нависання шкірної складки в ділянці «гусячих лапок» (зовнішні ніх періорбітальних зморщок). У цій ситуації застосування ін’єкцій є вкрай недоречним.
Виражений блефарохалазис верхніх повік
Шкірна складка верхніх повік при відкритих очах майже лежить на віях і не зникає після змикання повік; цей стан часто супроводжується випинанням «грижі» внутрішнього кута верхньої повіки. Можна вважати цю ситуацію абсолютним показанням для верхньої блефаропластики.
Зниження ЗОВНІШНЬОГО куточка ока
Зовнішній куточок ока (так званий зовнішній кантус) знижується до рівня внутрішнього, хоча в нормі він має бути вищим на 3-5 мм, залежно від форми очної щілини. У зв’язку з ослабленням зв’язкового апарата зовнішнього кан-туса відбувається закруглення (провисання) краю нижньої повіки, яка сама по собі не може утримати масив м’яких тканин підочної зони
Переміщення вилицевого жиру
Вилицевий жир, який створює в юному віці плавний S-подібний вигин, починаючи від зовнішнього кута ока, у зрілі роки «з’їжджає» по поверхні вилице-вої кістки всередину і вниз. Тож деякі «освічені» пацієнти набувають твердої впевненості в тому, що це ні що інше І як жирова грижа. Більше того: не при- і линяючи свого «сповзання», жирова і тканина вилицевої зони значною мірою і підкреслює утворену раніше ледь помітну носослізну борозну та, що ще гірше, тягне за собою нижче розташовані м’які і тканини до носогубної складки, утворю- ) ючи над нею сильне нависання. Спроба к підняти таку «брилу» тільки за рахунок безпосереднього введення в носогубну р складку філерів заздалегідь приречена г на невдачу, оскільки всі вище розташовані тканини залишаються в найкращому разі в незмінному стані, тому ніякого н омолодження не відбувається.
У такій ситуації показане контурне р об’ємне ліфтинг-моделювання всієї н середньої зони обличчя монофазними, висококонцентрованими, міцно зв’язаними філерами на основі гіалуронової кислоти. Ботулінічний токсин А на цій стадії гравітаційного птозу потрібно застосовувати вкрай обережно. Особливо не варто поспішати усувати за його допомогою «гусячі лапки», щоб не і- спровокувати посиленого «сповзання» вилицевої «подушки», тим самим підсилюючи глибину носослізної борозни та ще більше розслаблюючи нижню частину кругового м’яза ока, що, у свою чергу, призведе до переміщення горизонтальних зморщок нижньої повіки в бік носа й до розташування їх навкіс.
Також у жодному разі не можна блокувати ботулотоксином А «нависле перенісся». В іншому випадку ми ризикуємо, окрім обважнений міжбрівної зони, отримати в результаті своїх маніпуляцій розширену спинку носа з навкіс нависаючими складками шкіри внутрішньої і частини верхніх повік. Для досягнення візуального ефекту вирівнювання й підняття перенісся набагато успішніше можна використовувати контурну пластику тією ж гіалуроновою кислотою. А найкращий передбачуваний результат може дати, звичайно ж, тільки хірургічний фронто-темпоральний ліфтинг.
Деформація форми губ
Значне опущення зовнішніх кутів рота з помітним поглибленням губо-підборідних складок надає
обличчю доволі сумного вигляду.
«Бульдожі щічки»
Явно видиме порушення безперервності лінії й плавності контуру нижньої щелепи (так звані «бульдожі щічки»)часто стає логічним продовженням виражених губо-підборідних складок і нерідко супроводжуються вертикальним тяжами шкіри, які розташовуються на шиї. При досить гарному тонусі шкіри й не до кінця ослабленій ПМФС ці складки й тяжі можна успішно коригувати,комбінуючи ботулотоксин А та контурну пластику гіалуроновими філерами, Але в більш занедбаних випадках без хірургічної корекції не обійтися. Головне – не помилитися при аналізі всіх деталей обличчя під час першої консультації.
Зниження тонусу м’яких тканин
Зниження тонусу м’яких тканин шийно-підборідної зони внаслідок розходження платизми за сагітальною лінією дуже часто помилково оцінюється пацієнтами як зайвий «жирок» на підборідді. У такому випадку показана тільки платизмопластика, але в жодному разі не ліпосакція. І горе тим хірургам, які прислухалися до своїх надто „грамотних” клієнтів.
Усі перераховані вище проблеми в середній, нижній частині обличчя та на шиї г не проявляються доти, доки його утри- Б мує поверхнева м’язово-фасціальна в система, яка починається на рівні дуг вилицевих кісток і поширюється аж на ті зону декольте. У процесі старіння вона не відразу й не скрізь дає слабину, але вгадати заздалегідь, у якому місці це а відбудеться й коли, не варто навіть намагатися, тому що, по-перше, цей процес контролює індивідуальна для кожної і- людини генетична програма старіння, а по-друге, на нього дуже впливають вищезгадані внутрішні й зовнішні причини э старіння. Тож можна зробити логічний – висновок, що кожне обличчя подібне з до відбитків пальців: не помітив дрібну
деталь — зробив велику помилку.
III ступінь (вікова категорія від 50 років і старше)
У цьому випадку, крім посилення ознак гравітаційного птозу м’яких тканин, настають видимі інволюційні зміни, які проявляються у вигляді помітного стоншання шкіри, червоної облямівки губ, утворення глибоких борозен, заломів і зморщок, плавної зміни пропорцій лицьового черепа. На жаль, а може й на щастя, у цій ситуації немає місця для дрібного салонного дизайну. При взаєморозумінні лікаря й пацієнта в силу вступає її величність хірургія. Зате в післяопераційному періоді при вдало виконаній операції (а при невдалій – тим більше) для виконання всіляких корекцій і доповнень роботи непочатий край.
Кожному фахівцеві естетичної галузі варто знати дуже прості, але важливі речі: хірургічне втручання може підтягти те, що опустилося, прибрати те, надлишок чого наявний, і заповнити відсутнє. Ін’єкційні методики й контурна пластика можуть на час імітувати підтяжку й омолодження обличчя, розгладити дрібні зморшки та відтворити об’єми, якщо гравітаційний птоз м’яких тканин не досяг III ступеня й відсутні виражені зміни текстури шкіри. Саму ж шкіру за наявності глибокої інволюції дерми (борозни, заломи, великі зморшки) може поліпшити тільки шліфовка (пілінг), здебільшого серединна чи глибока, котра виконується під наркозом. Жодна підтяжка обличчя без пілінгу усунути зморшки не може. Спроби заповнення борозен і великих заломів філерами — не найкращий вибір лікаря, оскільки може ще більше підкреслити непривабливість зміненої текстури шкіри, піднімаючи її з глибини вгору.
Звичайно, усе вищесказане аж ніяк не є прямим керівництвом до дії. Це лише спроба осмислення й систематизації нашого з вами, шановні колеги, як позитивного, так і негативного досвіду в омолодженні обличчя. Адже споконвічне питання на Русі: що робити, щоб не наступати на ті самі граблі,в естетичній медицині поки що залишається відкритим.